Графік роботи
Понеділок-п'ятниця
с 9:00 до 19:00
Субота
с 10:00 до 17:00
Неділя вихідний
Призначення | Від глистів |
Вид | Суспензія |
PROCOX АНТИГЕЛЬМІНТНА СУСПЕНЗІЯ ДЛЯ ЦУЦЕНКІВ І ДОРОСЛИХ СОБАК
Лікування та профілактика собак при ураженні змішаними інвазіями, спровокованими гастроінтестинальними нематодами (зрілі та незрілі імаго, личинки L4 Toxocara canis, зрілі імаго Uncinaria stenocephala, зрілі імаго Ancylostoma caninum) і ей.
Для зупинення поділу еймерій та виділення ооцист у зовнішнє середовище.
Обробка тварин препаратом уповільнює поширення еймеріозу, проте не є ефективним засобом лікування при клінічному прояві хвороби.
Фармакологічні властивості:
Ендопаразитарна дія суспензії зумовлена особливостями діючих речовин емодепсиду та толтразурилу.
Емодепсид – ендопаразитоцид, відноситься до групи депсіпептидів. Емодепсид збуджує пресинаптичні латрофілінові нервові рецептори гастроінтестинальних нематод, що призводить до їхнього паралічу та загибелі.
Толтразурил – ендопаразитоцид, що діє проти еймерій пологів Eimeria та Isospora. Толтразурил ефективний проти всіх внутрішньоклітинних стадій розвитку еймерій на стадіях мерогонії (безстатевого розмноження) та гаметогонії (статевої фази), дія тольтразурилу еймеріоцидна.
Фармакокінетика:
Після перорального використання препарату емодепсид транспортується до всіх органів, найвища його концентрація виявляється у жировій тканині. Головні продукти метаболізму – незмінений емодепсид та гідроксильні похідні. Тольтразуріл після перорального застосування повільно абсорбується. Головним метаболітом є тольтразурилу сульфон. Максимальна концентрація емодепсиду та тольтразурилу виявляє відповідно через 2 години та через 18 годин.
Склад:
1 мл суспензії містить діючі речовини: емодепсид – 0.9 мг, тольтразурил – 18 мг.
Допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол (E321), сорбінова кислота (E200).
Дозування:
Рекомендована мінімальна доза препарату становить 0.5 мл суспензії/кг маси тіла, що еквівалентно 0.45 мг емодепсиду/кг маси тіла та 9 мг тольтразурилу/кг маси тіла. Рекомендовані дози препарату наведені у таблиці:
Маса тіла (кг) | Доза (мл) |
0.4 | 0.2 |
> 0.4 – 0.6* | 0.3 |
> 0.6 – 0.8 | 0.4 |
> 0.8 – 1.0 | 0.5 |
> 1.0 – 1.2 | 0.6 |
> 1.2 – 1.4 | 0.7 |
> 1.4 – 1.6 | 0.8 |
> 1.6 – 1.8 | 0.9 |
> 1.8 – 2.0 | 1.0 |
> 2.0 – 2.2 | 1.1 |
> 2.2 – 2.4 | 1.2 |
> 2.4 – 2.6 | 1.3 |
> 2.6 – 2.8 | 1.4 |
> 2.8 – 3.0 | 1.5 |
> 3.0 – 3.2 | 1.6 |
> 3.2 – 3.4 | 1.7 |
> 3.4 – 3.6 | 1.8 |
> 3.6 – 3.8 | 1.9 |
> 3.8 – 4.0 | 2.0 |
> 4 - 5 | 2.5 |
> 5 - 6 | 3.0 |
> 6 - 7 | 3.5 |
> 7 - 8 | 4.0 |
> 8 - 9 | 4.5 |
> 9 - 10 | 5.0 |
>10 кг: використовувати 0.5 мл суспензії/кг маси тіла |
Одноразове використання. При інвазії нематодами повторити лікування через 14 діб. Перед використанням необхідно збовтати флакон із препаратом, відкрити ковпачок. Перевернути флакон з препаратом догори дном, набрати суспензію до необхідного рівня одноразовий шприц. Повернути флакон із препаратом у вертикальне положення та витягнути шприц. Суспензію шприцом ввести тварині безпосередньо в порожнину рота (per os). Для введення препарату тварині щоразу використовувати новий шприц (повторне використання шприца неможливе).
Термін зберігання після відкриття флакона 10 тижнів.
Протипоказання:
Не використовувати цуценятам віком до 2-х тижнів та собакам вагою тіла до 0.4 кг. Не використовувати тваринам з підвищеною сприйнятливістю до складових препарату.
Не використовувати самкам під час вагітності та у перші 2 тижні лактації.
Застереження:
- При боротьбі з еймеріоз твариною повинен бути розроблений цілий комплекс заходів, спрямованих на елімінацію збудника, обробка тварин препаратом Procox , є одним з таких заходів. У розплідниках собак при повторенні клінічних ознак еймеріозу кожен приплід необхідно обробляти препаратом Procox. Обробку необхідно проводити протягом тривалого часу. Всі собаки з групи ризику зараження повинні бути оброблені одночасно, включаючи дорослих тварин, оскільки вони можуть бути хворими субклінічно.
- Цуценята порід Коллі та їх помісей можуть мати гіперсприйнятливість до препарату Procox.
- Використання препарату виснаженим тваринам, а також із захворюваннями печінки та нирок має ґрунтуватися на оцінці ризику та необхідності лікування.